Проблема профілактики насильства залишається актуальною у зв’язку з динамічними змінами соціокультурної ситуації та специфічними тенденціями в житті сучасного суспільства. У грудні 2016 року психологічною службою Дубровицького району проведено анонімне анкетування. Метою опитування було вивчення думки респондентів з приводу проблеми насильства і нехтування правами дітей в школі.
Дослідження проводилося анонімно серед учнів 8-11 класів 28 загальноосвітніх навчальних закладів. Всього психологічною службою було опитано 1657 осіб. Серед них 797 хлопців (48%) і 860 дівчат (52%).
Діаграма 1
Аналіз результатів дозволив виявити наступний розподіл думок стосовно актуальності проблеми насильства: 62,4% опитаних дітей вважають, що проблема насильства є актуальною в нашій країні, 15,4% – що в нашій країні не існує проблеми насильства, 23,2% дітей не замислювались раніше над цим питанням.
Як свідчать відповіді на запитання «Чи доводилось Вам бути свідком насильства (жорстокого поводження) з Вашими друзями, однолітками, школярами?» 29% учнів дають позитивну відповідь, 71% – негативну. Дана тенденція в розподілі відповідей знову ж таки підкреслює актуальність проблеми насильства в шкільному середовищі та необхідність проведення високоякісної профілактичної роботи з всіма учасниками навчально-виховного процесу.
Найбільш поширеними видами насильства, на думку респондентів, є насильство в дорослому середовищі – 23,95%, насильство дорослих над дітьми – 16,35%, насильство старших дітей над молодшими – 27,21%. Не менш поширеними визначаються насильство над представниками різної статі –24,92%, насильство між дітьми одного віку – 29,14%, сімейне насильство –20,51%. Таким чином поширеними визначаються ті види насильства, здійснення яких можливе в навчальному закладі.
Відповіді дітей свідчать про те, що вони особисто зазнавали насильства. Зазнають психологічного насильства в навчальному закладі 21,85% опитаних (17,2% – в учнівському середовищі, 7,24% – з боку вчителів), ще 5,73% – вдома
Нерозповсюдженим, є такий вид насильства як нехтування потребами дитини:. 7,48% зазнають його з боку вчителів, 5,19% – з боку батьків, 9,59% – в учнівському середовищі. 75,31% опитаних не відчували нехтування потребами дитини.
Фізичного насильства, хоча б раз, зазнавали 21,16% респондентів. Найчастіше даний вид насильства здійснюється в учнівському середовищі. Про це свідчать відповіді 11,88% опитаних підлітків. Ще 4,46% осіб зазнають фізичного насилля з боку батьків, з боку вчителів 4,82% (Діаграма 7).
Оскільки найчастіше діти зазнають фізичного та психологічного насильства в навчальному закладі, то можна говорити про прояви такого негативного явища, як шкільний булінг. Булінг визначають як тривалий процес свідомого жорстокого фізичного і психологічного ставлення з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.
Варто звернути увагу на відповіді дітей на запитання: «Чи існує проблема жорстокості у Вашому закладі?»: 17,68% опитаних відповіли «так», 24,14% важко відповісти, 58,9% – «ні». Тобто, майже половина дітей констатують або допускають, що в навчальному закладі актуальна проблема насильства (Діаграма 8).
Основними причинами виникнення насильства в навчальному закладі, зокрема – в учнівському середовищі, опитані діти називають:
·комп’ютерні ігри агресивного характеру (35,06%);
·культ сили, який пропагується засобами кіно і телебачення (17,32%);
·вживання наркогенних речовин (24,50%);
·важке матеріальне становище у сім’ї (22,57%);
·наслідування поведінки дорослих (26,49%);
·низький рівень культури батьків (17,14%);
·впевненість у безкарності вчинку (23,17%);
·конфліктні стосунки у сім’ї (17,19%);
·кризові явища у суспільстві (12,13%);
·недостатній виховний вплив школи (10,31%);
·неефективні дії правоохоронних органів ( 15,63%) (Діаграма 9).
Тобто, серед причин насильницької поведінки у неповнолітніх особливої актуальності набувають комп’ютерні ігри агресивного характеру та вплив засобів масової інформації. Саме ЗМІ створюють інформаційний фон, на якому у неповнолітніх формується хибний світогляд щодо способу і стилю життя, моделей поведінки, шляхів досягнення своїх цілей. Насаджуються моделі аморальної поведінки телегероїв, культ сили, жорстокості, насильства. Негативними причинами є наслідування поведінки дорослих та впевненість у безкарності вчинку, важке матеріальне становище у сім’ї.
Аналіз результатів свідчить про те, що в разі виникнення ситуації насильства діти, в першу чергу, звернуться за допомогою до батьків (40,73%), менший відсоток відповідей набрав варіант «Звернусь до психолога» – 20,21%. Відповідь «діятиму на власний розсуд» та «Звернусь до вчителів» дали, 36,14% і 14,06%, відповідно. (Діаграма 10). Тобто, респонденти не досить високо оцінюють допомогу та пораду вчителів та психологів, що свідчить про те, що робота з дітьми ведеться недостатньо в напрямку розвитку конструктивних стосунків між всіма учасниками навчально-виховного процесу.
Для підвищення якості профілактичної роботи із запобігання насильства над дітьми у освітніх закладах та враховуючи вищезазначене рекомендується:
1.Розробити план заходів щодо організації профілактичної роботи практичних психологів, соціальних педагогів, спільно з заступниками з виховної роботи, класними керівниками.
2. З метою роз’яснення юридично-правових наслідків для осіб, що порушують права дітей, прав та обов’язків дітей, відповідальності за злочини, скоєні неповнолітніми соціальним педагогам організувати індивідуальні та групові консультації.
3. З метою формування навичок проблемно-вирішальної поведінки у дітей та підлітків психологам освітніх закладів організувати індивідуальні та групові консультації.
4. Постійно інформувати вчителів та дітей про прояви та наслідки насильства, Особливу увагу варто приділити формам прояву психологічного насильства, булінгу, дискримінації в учнівському середовищі.
5. Проводити роботу в напрямку вдосконалення психолого-педагогічної компетенції та підвищення рівня психологічної культури вчителів (психологічне консультування, соціально-психологічні тренінги, семінари-практикуми, методоб’єднання за участю працівників психологічної служби) для підвищення ефективності взаємодії педагогів з дітьми.
6. Вдосконалювати систему роботи з батьками, застосовуючи новітні психолого-педагогічні технології, методи та підходи (тренінги ефективної батьківської взаємодії, індивідуальне консультування, семінари-практикуми, „круглі” столи тощо).